щодо забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення
1. Ця Методика призначена для
обрахунку кількості лікарняних ліжок у розрахунку на 10 тис. населення
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015
року № 1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення».
Ця Методика не поширюється на санаторно-курортні заклади, ліжковий фонд яких визначається відповідно до рівня захворюваності за профілем, заклади охорони здоров’я національного/республіканського рівня, а також заклади охорони здоров’я відомчого підпорядкування.
На спеціалізовані протитуберкульозні заклади поширюється Інструкція з розрахунку оптимального ліжкового фонду спеціалізованих протитуберкульозних закладів, що надають стаціонарну медичну допомогу хворим на туберкульоз, затверджена наказом Міністерства охорони здоров?я України від 10 липня 2013 року № 584, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2013 року за № 1561/24093.
Державним закладам охорони здоров’я, підпорядкованим Міністерству охорони здоров’я України, які розташовані на території областей, необхідно узгодити ліжковий фонд із структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій та затвердити у Міністерстві охорони здоров’я України.
2. Граничний норматив забезпечення стаціонарними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення області/міста Києва з урахуванням надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) медичної допомоги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення».
Ця Методика не поширюється на санаторно-курортні заклади, ліжковий фонд яких визначається відповідно до рівня захворюваності за профілем, заклади охорони здоров’я національного/республіканського рівня, а також заклади охорони здоров’я відомчого підпорядкування.
На спеціалізовані протитуберкульозні заклади поширюється Інструкція з розрахунку оптимального ліжкового фонду спеціалізованих протитуберкульозних закладів, що надають стаціонарну медичну допомогу хворим на туберкульоз, затверджена наказом Міністерства охорони здоров?я України від 10 липня 2013 року № 584, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2013 року за № 1561/24093.
Державним закладам охорони здоров’я, підпорядкованим Міністерству охорони здоров’я України, які розташовані на території областей, необхідно узгодити ліжковий фонд із структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій та затвердити у Міністерстві охорони здоров’я України.
2. Граничний норматив забезпечення стаціонарними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення області/міста Києва з урахуванням надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) медичної допомоги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення».
3. З урахуванням пункту 2 цієї Методики загальна кількість потреби у стаціонарних лікарняних ліжках для кожної із зазначених адміністративно-територіальних одиниць визначається за такою формулою:
де
|
Ксл
|
-
|
кількість стаціонарних лікарняних ліжок;
|
Ni
|
-
|
чисельність наявного населення області/міста Києва станом на 01 січня року, що передує плановому.
|
4. Кількість стаціонарних ліжок, яку потрібно оптимізувати, визначається за такою формулою:
де
|
Ксл 01.01.2016
|
-
|
кількість стаціонарних лікарняних ліжок, що функціонували на території області/міста Києва станом на 01 січня 2016 року;
|
Ксл
|
-
|
загальна кількість потреби у стаціонарних лікарняних ліжках, визначена за формулою, що зазначена у пункті 3 цієї Методики.
|
Відповідно до значення показника Ксл опт здійснюється коригування стаціонарних ліжок, що визначено у пункті 6 цієї Методики.
5. Загальна кількість стаціонарних лікарняних ліжок для надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) допомоги області/міста Києва за підсумками розрахунків координується структурним підрозділом з питань охорони здоров’я обласної/Київської міської державної адміністрації та не може у сумі перевищувати норматив 60 ліжок на 10 тис. населення області/міста Києва.
6. Обласні та Київська міська державні адміністрації, використовуючи зазначені у пунктах 3 та 4 цієї Методики формули:
здійснюють розрахунок кількості стаціонарних лікарняних ліжок на територіях закріплених за ними районів для забезпечення надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) допомоги;
коригують кількість ліжкового фонду, зменшуючи його з урахуванням захворюваності населення та регіональних особливостей;
забезпечують перегляд штатного розпису.
5. Загальна кількість стаціонарних лікарняних ліжок для надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) допомоги області/міста Києва за підсумками розрахунків координується структурним підрозділом з питань охорони здоров’я обласної/Київської міської державної адміністрації та не може у сумі перевищувати норматив 60 ліжок на 10 тис. населення області/міста Києва.
6. Обласні та Київська міська державні адміністрації, використовуючи зазначені у пунктах 3 та 4 цієї Методики формули:
здійснюють розрахунок кількості стаціонарних лікарняних ліжок на територіях закріплених за ними районів для забезпечення надання спеціалізованої (вторинної) та високоспеціалізованої (третинної) допомоги;
коригують кількість ліжкового фонду, зменшуючи його з урахуванням захворюваності населення та регіональних особливостей;
забезпечують перегляд штатного розпису.
7. У процесі оптимізації структури ліжкового фонду необхідно враховувати:
структуру та рівень захворюваності і смертності населення регіону, у тому числі від інфекційних хвороб, дотримання медичних показань щодо госпіталізації пацієнтів у стаціонар та інші вимоги уніфікованих клінічних протоколів надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, паліативного лікування;
можливість амбулаторного лікування пацієнтів у випадках, коли медична допомога належної якості може бути забезпечена таким чином, а також результати експертної оцінки обґрунтованості госпіталізації пацієнтів до стаціонарних закладів охорони здоров’я;
ліжковий фонд та строки цілодобового/денного перебування пацієнтів урологічного, гінекологічного, терапевтичного, хірургічного, фтизіатричного, а також інших профілів (зокрема офтальмологічного, гастроентерологічного, дерматовенерологічного тощо), за винятком педіатричного, що при певних станах захворювання можуть забезпечуватись іншими амбулаторними формами надання медичної допомоги (денний стаціонар, стаціонар удома, хірургія одного дня тощо) з використанням сучасних медичних технологій;
існуючу мережу закладів охорони здоров’я, їх матеріально-технічні, кадрові ресурси та якість надання медичної допомоги, наявність транспортних комунікацій та інші територіальні особливості.
8. З метою підвищення ефективності використання наявних фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів галузі у процесі оптимізації структури ліжкового фонду можливе перепрофілювання існуючих закладів у заклади охорони здоров’я або відповідні профільні структурні підрозділи закладів, які надають медичну допомогу населенню декількох адміністративно-територіальних одиниць, у межах встановленого граничного нормативу забезпечення стаціонарними ліжками. Прийняття таких рішень має бути спрямовано на забезпечення оптимального балансу між економічною ефективністю та якістю й своєчасністю надання медичної допомоги населенню.